У принципі існують і інші корисні бізнес-рішення в плані захисту від злодійства в магазинах. Зокрема, система контролю над результатом і технологія обмежувальних дій касира. У першому випадку мова йде про дещо змінену систему колективної й індивідуальної матеріальної відповідальності, що виражається в накладенні штрафів і видачі заохочень.
Звичайно кожна торгівельна мережа списує певний відсоток на втрати, пов'язані з нестачею продукції. Якщо нестача вище планової, колектив виплачує різницю. Якщо ж втрати, навпаки, менше – колектив нагороджується премією. У другому випадку використовується дотепний метод «немає чека – покупка безкоштовна» для попередження крадіжки касиром готівки від покупця, що заплатив за потрібний йому товар. Такий метод дуже надійний і фактично безкоштовен – контролером виступає мотивований покупець. Причому якщо він і одержить за не пробитий чек свій товар безкоштовно, те й у цьому випадку є раціональне зерно. Адже а якщо ні, то ці гроші однаково не дійшли б до власника й були б привласнені продавцем. А так вимоги покупця привернуть пильну увагу до діяльності даного працівника, що дозволить уберегти його від подальших «помилок», а головне, зберегти матеріальні активи конкретного магазину.
І все-таки ефективні результати боротьби зі злодійством персоналу досягаються за допомогою найбільш очевидних і найпростіших засобів профілактики. Самими оптимальними з них є наступні: перекривання можливих місць розкрадання товару зі службових приміщень магазину (вікна, кватирки, невикористовувані двері і т.д.), у тому числі й здійснення контролю над вивозом сміття й відходів як одного із привабливих способів безпроблемного «виходу» товару з підприємства торгівлі; визначення порядку виносу товару з магазину й правил його придбання співробітниками; перевірка відповідності касових чеків покупців купленому товару ( з метою виявлення крадіжок, пов'язаних з обслуговуванням «знайомих», – свідомо невірне маркування товару, махінації з розрахунком за товар у касі); підконтрольність усіх операцій касирів по видаленню товарних позицій з касових чеків і по поверненню товару ( для виключення можливості злодійства на касах). Аналогічні дії слід поширити й на приймання товару (найчастіше несумлінні працівники складу входять у змову з експедиторами постачальника й фактично приймають меншу кількість, чим зазначено в накладній); спостереження за місцем виходу персоналу, встановлення відеокамер у технічних приміщеннях і проведення оглядів ( приміром, переважна більшість працівників магазину – це жінки, і охорона чоловічої статі не має права проводити особистий огляд; але якщо на службовому виході раптом з'являється жінка-охоронець, то в підсобках і інших затишних куточках торгівельного підприємства, як правило, виявляється неоплачений товар, від якого поспішили позбутися працівники, що злякалися обшуку).
Усі вищеописані способи протидії й виявлення розкрадань дозволяють взяти ситуацію під контроль за рахунок формування усвідомлення невідворотності викриття й покарання: «вкраду-піймають-посадять». Однак не менш важливо, як говорилося раніше виключити або суттєво знизити, саму можливість злодійства. Мова йде про комплексний підхід у розробці адаптивних бізнес процесів роботи складу. Необхідно дотримуватися декількох простих, але ефективних правил:
У наш час камери відеоспостереження встановлюють не тільки в супер- і гіпермаркетах і/або дорогих бутіках, але також і в невеликих магазинах площею від 200 кв. м.
Системи захисту від крадіжок підрозділяються на чотири основні технології: акустомагнітна, радіочастотна, електромагнітна й радіомагнітна. Усі вони мають досить широкий спектр застосування, однак у кожному конкретному випадку необхідно аналізувати ряд істотних для вибору устаткування параметрів.
Сучасні технології відеоспостереження є обов'язковим елементом комплексної системи безпеки торгівельного підприємства, реальним інструментом у запобіганні протиправних дій і доказі фактів завдання збитків.
У принципі існують і інші корисні бізнес-рішення в плані захисту від злодійства в магазинах. Зокрема, система контролю над результатом і технологія обмежувальних дій касира. У першому випадку мова йде про дещо змінену систему колективної й індивідуальної матеріальної відповідальності, що виражається в накладенні штрафів і видачі заохочень.