Роботодавці обкрадають найманих робітників (мало платять, виплачують "сіру" або "чорну" зарплату, не оплачують лікарняні, не пускають у відпустку, штрафують, безкоштовно користуються ідеями і т.д.), тому співробітники часто не випробовують каяттів сумління, наносячи малу або велику втрату компанії.
А вже якщо співробітника звільнили... Усе, що залишається роботодавцеві - це тримати "вухо востро", але й це не допомагає...
Психологи називають кілька основних причин, по яких звільнені співробітники готові винести із собою буквально все - від комп'ютера до рулону туалетного паперу:
- у якості "компенсації" за невиплачену вихідну допомогу; - у якості мести колишньому роботодавцеві; - нічого особистого - просто дана річ "дуже потрібна".
"Хлібні місця"
Якщо з роботи нема чого віднести, це не робота, а одне суцільне непорозуміння! Із цього приводу згадується анекдот, як, улаштовуючись уперше на роботу в ДАІ, парубок дуже здивувався, що там ще й зарплату платять. Таких місць роботи, де зарплата - чиста фікція, досить багато. Тому крадуть тут, не чекаючи звільнення, не то пізно буде. Деякі посади дозволяють за досить нетривалий строк "наколядовати" мільйони доларів. Якщо не піймають, звичайно.
Практика показує, що суддівське місце, та ще у Львову, взагалі "хлібне"! Але не всі можуть похвастатися такою посадою, у зв'язку із чим доводиться "вишукувати можливості". Наприклад, директор одного з ТОВ поцупив трактор, інший директор привласнив 500 тонн зерна пшениці, третій вкрав 15 тис. літрів спирту. Але, звичайно, найчастіше директори крадуть гроші.
У Луганській області директор інтернату украв у дітей-інвалідів 110 тис. грн., його ізраїльський колега стягнув у підопічних сліпих дітей 3,5 млн. шекелей, а фінансовий директор з Великобританії "повів" у рідної компанії, ні багато ні мало, майже мільйон фунтів стерлінгів.
Є "герої" і прямо поруч із нами. Знайома розповіла історію про те, як під час минулої кризи їм на роботі півроку не платили зарплату. Причому щодня протягом декількох місяців обіцяли, що "заплатять завтра". Зрештою, комерційний директор разом з піврічною зарплатою всіх співробітників відбув у невідомому напрямку. І, що примітно, так і не був знайдений.
У кожної професії запах особливий...
У рядових співробітників таких чудових можливостей немає, але вони не губляться й тягнуть усе, що добре лежить, уже не говорячи про те, що лежить погано. Як говориться, "на роботі ти не гість - віднеси хоча б цвях!".
Як писав поет, "у кожної професії свій запах особливий". З'ясовується, що крім запаху в професій є й інші особливості.
Отже, що ж несуть із собою звільнені співробітники? Виявляється, секретарі й офіс-менеджери найчастіше "приватизують" канцелярські приналежності, менеджери із продажу - клієнтські бази, кур'єри - гроші й документи, будівельники - будматеріали, журналісти - диктофони й журналістські посвідчення, працівники общепиту - продукти, продавці - продаваний товар, прибиральниці - мийні засоби, туалетний папір, сміттєві пакети.
Було ваше - стало наше!
Але було б несправедливо затверджувати, що канцтовари несуть винятково секретарі, а туалетний папір - тільки прибиральниці. Вірніше буде сказати, що кожний несе те, до чого має вільний доступ. Наприклад, з офісів більше інших ризикують бути винесеними:
- папір для принтера; - дрібні канцтовари (ручки, олівці, ножиці, скріпки, кнопки, скотч, маркери); - калькулятори; - обігрівачі; - органайзери, папки, блокноти, щоденники; - зарядне обладнання; - книги й довідкова література; - посуд і столові прилади з кафе й столових компанії.
Подруга розповідала, що коли їй на попередньому місці роботи не виплатили не тільки вихідну допомогу, а навіть зарплату за останній місяць, вона просто забрала все, що лежало в неї на столі: канцтовари й підставки під них, телефон, пачку принтерного паперу й настільну лампу. Інша знайома розповіла, що її колишня колега винесла з роботи абсолютно всі квіти в горщиках. Горщиків було чимало, і залишається тільки догадуватися, як їй це вдалося.
Найбільше "везучі" несуни розповідають майже неймовірні історії про те, як їм удалося після звільнення залишити за собою мобільний телефон, факсовий апарат і навіть комп'ютер. Деяким вдається розжитися предметами меблів: найчастіше - офісним стільцем або вішалкою для одягу, рідше - столом, ще рідше - шафою.
Директор одного зі столичних ПП повідав, що після звільнення головного бухгалтера зникли елітні спиртні напої з офісного бару загальною вартістю в кілька тисяч гривень. Спочатку він праг було знайти невдячну співробітницю й покарати, але пізніше, вислухавши розповіді колег про те, що звичайно несуть із собою звільнені головбухи, зрозумів, що легко відскіпався, і від планів відплати відмовився.
З помсти роботодавцеві часом відбуваються й зовсім безглузді крадіжки. Не маючи можливості потягти що-небудь істотне, звільнені співробітники прихоплювали із собою пульти від музичних центрів і кондиціонерів.
Хто володіє інформацією - володіє миром
Нерідко менеджери забирають із собою на нове місце роботи бази даних. Очевидно, що подібні крадіжки здатні нанести набагато більше збитку, ніж винос обігрівача або комп'ютера.
У ході дослідження, проведеного в січні 2009 року американськими фахівцями, 59% звільнених службовців зізналися, що винесли з компанії конфіденційну інформацію про замовників. Найчастіше колишні службовці крали списки розсилань, персональні дані співробітників, інформацію про замовників і нефінансові відомості. Переважна більшість (82%) респондентів констатували, що керівництво компанії не перевіряло документи перед тим, як вони пішли з посади, а 24% респондентів повідомили, що вони мали доступ до комп'ютерної мережі свого роботодавця вже після звільнення з компанії!
Вітчизняні вмільці також люблять піти не голіруч. Враховуючи, що роботодавець розумнішає не щодня, а щогодини й блокує доступ у мережу раніше, чим співробітник довідається про звільнення, менеджери "запасаються" базою даних ледве чи не з перших днів роботи, а потім спокійно трудяться на благо компанії, зрідка обновлюючи "свою" базу. Крім того, «гарні» сісадміни не гребують встановленням "программ", які запускають процедуру руйнування даних, якщо не бачать хазяїна, наприклад, протягом тижня.
Некримінальний елемент
У якості способів запобігання шахрайства роботодавець нерідко прибігає до "шпигунських заходів": встановлює камери відеоспостереження, контролює зміст телефонних розмов і листування, забороняє користуватися на робочім місці особистою електронною поштою, перекриває доступ до клієнтських баз і іншої конфіденційної інформації. Ці заходи дійсно обмежують можливості нечистих на руку співробітників, однак не викорінюють злодійство повністю.
Примітно, що більшість співробітників, викритих у крадіжці, не є людьми з явними кримінальними схильностями. За різним даними, до 70% персоналу вважають припустимим красти на роботі, оскільки переконані, що "коштують" набагато більших грошей, чим одержують. Ефективним засобом захисту від подібних проблем фахівці вважають не тільки ретельну перевірку співробітників при прийманні на роботу, але й заохочення найманих робітників будь-якими доступними засобами: премії, відгули, безкоштовні обіди, новорічні подарунки дітям, святкові "корпоративи" і т.д. Одним словом, роботодавцеві не варто забувати про те, що лояльність співробітника до компанії - поняття взаємне.
Коли ми замислюємося про безпеку фірми, то в першу чергу думаємо про зовнішню погрозу, зовсім забуваючи про те, що небезпека може підстерігати нас зсередини. На жаль, наш власний персонал найчастіше здатний завдати шкоди в сотні раз більше, ніж несумлінні конкуренти або зловмисники. І більшості керівників навіть у голову не може прийти, що проблеми підприємства викликані внутрішніми "хворобами".
На сегодняшний день системы защиты информации очень востребованы как среди государственных, так и среди коммерческих организаций. Персональные данные нуждаются в надежной защите ввиду повсеместно распространившихся краж информации, превратившихся в проблему мирового масштаба.
Одним з немаловажних елементів кадрової безпеки компанії вважається такий аспект діяльності служби персоналу як організація навчання співробітників. Крім стандартно запланованих підвищення професійної кваліфікації, перенавчання і т.д. у планах і програмах служби персоналу значиме місце повинне зайняти додаткове інформування фахівців різних підрозділів з питань безпеки.
Контроль поведінки співробітника на робочому місці може здійснюватися шляхом фіксації часу приходу/уходу його на роботу, шляхом перевірки листування, телефонних переговорів, роботи в Інтернеті. Відносно новим видом контролю є відеоспостереження.
У рамках даної статті ми спробували підняти проблему використання технічних засобів, доступних системним інтеграторам, для попередження такого негативного явища як саботаж. Зрозуміло, проблема ця не вирішується тільки технічними засобами. Існують ще методики добору персоналу й методики керування існуючим персоналом.
Роботодавці обкрадають найманих робітників (мало платять, виплачують "сіру" або "чорну" зарплату, не оплачують лікарняні, не пускають у відпустку, штрафують, безкоштовно користуються ідеями і т.д.), тому співробітники часто не випробовують каяттів сумління, наносячи малу або велику втрату компанії. 
На сегодняшний день системы защиты информации очень востребованы как среди государственных, так и среди коммерческих организаций. Персональные данные нуждаются в надежной защите ввиду повсеместно распространившихся краж информации, превратившихся в проблему мирового масштаба.