Поряд із захисними огородженнями, гірськолижні траси й схили повинні мати вказівні й попереджуючі знаки, інформаційні щити й т.п. За допомогою схем туристи повинні легко орієнтуватися в даному районі, швидко виходити на траси різної складності, знати місця розташування рятувальних служб, підйомників, кафе, готелів, туалету.
На посадкових станціях канатних доріг повинні вивішуватися правила поведінки, для туристів, що катаються на схилах, вимоги по безпечному користуванню підйомниками, інформація зі стану різних трас, погоді, розкладу роботи канатних доріг і т.п.
Зони катання позначаються обмежувальними віхами або розмежувальними сітками, які встановлюються по краях трас, утворюючи в тому числі «границю відповідальності» служби гірськолижних трас.
Радіофікація гірськолижних трас повинна забезпечуватися чутністю по всій довжині.
На трасах повинні бути розміщені будиночки рятувальної служби з таким розрахунком, що б у будь-яку точку траси була доставлена допомога не пізніше чим через 10-15 хвилин після сигналу тривоги. В «рятувальному» будиночку повинен зберігатися необхідний реманент (сани, ковдри, шини, мотузки й т.п.) і медикаменти, а також шанцевий інструмент і інший реквізит, потрібний для робіт на схилі.
Крім того, правильне застосування штучного висвітлення при використанні трас у темний час доби так само ставиться до питання безпеки на схилі.
Служба гірськолижних трас
Для забезпечення порядку й безпеки на схилі створюється служба гірськолижних трас. У її обов'язки входить підготовка схилів і систематична підтримка їх у гарному стані, чітке позначення схилів на місцевості, а також профілактична робота з попередження травматизму в гірськолижному катанні.
У зимовий період робота служби трас повинна зводитися до наступного: відкривати для катання траси й схили; підтримувати й при необхідності змінювати маркування й сигнали-покажчики на трасах; попереджати про виниклих на шляху перешкодах, небезпеках і, по можливості, усувати їх; систематично патрулювати на трасах, особливо в тумані; закривати ввечері гірськолижні траси після спуска по них.
Крім того, після снігопадів, спеціальна служба повинна організовувати розкочування схилів і ущільнення снігу, використовуючи для цього ратраки та ін. техніку. В обов'язки служби трас також входить і проведення вибухів для спуска лавин у небезпечних зонах.
Одним з найважливіших завдань даної служби є сприяння гірськолижникам, надання першої долікарської допомоги й транспортування їх униз. У цьому випадку служба трас бере на себе рятувальні функції. У гірськолижних центрах злиття служби трас і рятувальної служби в єдину рятувальну службу є необхідним заходом забезпечення безпеки як цілісної системи, оскільки перша з них фактично вирішує завдання по попередженню травматизму й тому нерозривно зв'язана із другою.
Безпека користування канатними дорогами залежить від правильності проектування, встановлення й експлуатації підйомників. Канатні дороги підрозділяються на наземні й повітряні. До наземних ставляться буксировочні підйомники. А до повітряних – крісельні, гондольні й кабінні. Вибір місця для підйомника залежить від його призначення.
Лавинна служба зобов'язана здійснювати практичну діяльність по забезпеченню безпеки в тих районах, де погроза сходу лавин створює об'єктивну небезпеку, як для туристів, так і для працівників даного району. Безпосередньо на місцях лавинна служба зобов'язана:
Про що, насамперед, слід думати взимку, як про головне джерело небезпеки? Звичайно, про мороз і холод. І тому, щоб уникнути обмороження шкіри й кінцівок, заздалегідь продумайте свій зовнішній вигляд і екіпірування.
Заходи безпеки при сплаві на байдарці залежать від категорії маршруту. Маршрутів простих, без категорії (такі що не мають класифікації по складності у спортсменів) більшість. У середній смузі європейської частини Росії, де немає гір і виходу кам'янистих порід, інших маршрутів ви й не зустрінете.
На сьогоднішній день, коли гірськолижний туризм поступово стає масовим явищем, проблема забезпечення безпеки на схилах набуває особливого значення. Порушення встановлених практикою норм користування трасами, в остаточному підсумку, неодмінно відіб'ється на збільшенні травматизму, обумовленого специфікою гірськолижного спорту.
Поряд із захисними огородженнями, гірськолижні траси й схили повинні мати вказівні й попереджуючі знаки, інформаційні щити й т.п. За допомогою схем туристи повинні легко орієнтуватися в даному районі, швидко виходити на траси різної складності, знати місця розташування рятувальних служб, підйомників, кафе, готелів, туалету.