Вогнегасники, класифікуються по ряду параметрів, а саме: виду засобів, обсягу корпуса, способу подачі складу й виду пускових пристроїв.
По кількості й виду вогнегасників і іншого протипожежного встаткування має сенс проконсультуватися в інспектора протипожежної служби, що курує ваше підприємство.
Вогнегасники, класифікуються по ряду параметрів, а саме: виду засобів, обсягу корпуса, способу подачі складу й виду пускових пристроїв.
За обсягом корпуса вогнегасники умовно підрозділяють на: — ручні малолітражні з обсягом корпусу до 5 літрів; — промислові ручні з обсягом корпусу 5—10 літрів ( для офісу або магазину); — стаціонарні й пересувні з обсягом корпуса понад 10 літрів ( для промислових підприємств). По способу подачі засобів, тобто, яким чином вогнегасник викидає вміст, виділяють чотири групи вогнегасників: — під тиском газів, що утворюються в результаті хімічної реакції компонентів заряду; — під тиском газів, що подаються зі спеціального балончика, розміщеного в корпусі вогнегасника; — під тиском газів, попередньо закачаних безпосередньо в корпус вогнегасника; — під власним тиском засобу.
По виду пускових пристроїв, вогнегасники підрозділяють на чотири групи: з вентильним затвором; із запірно-пусковим пристроєм пістолетного типу; з пуском від піропатрона; з пуском від постійного джерела тиску.
По виду засобів, які перебувають у балоні, вогнегасники бувають рідинні, пінні, вуглекислотні, аерозольні (хладонові), порошкові й комбіновані.
Вогнегасники порошкові (ВП) Порошкові вогнегасники застосовують для ліквідації загорянь і пожеж усіх класів (А, В, С, Д, Е). ВП випускаються трьох типів: ручні (переносні), пересувні й стаціонарні. У якості речовини використовують порошки загального й спеціального призначення. Порошки при гасінні пожеж і загорянні ЛВЖ і ГЖ, газів, деревини й інших матеріалів на основі вуглецю, а порошки спеціального призначення застосовують при ліквідації пожеж і загорянні лужних металів, алюміній- і кремнійорганічних з'єднань і інших пірофорних (здатних до самозаймання) речовин.
Вуглекислотні вогнегасники (ВУ) Складом СО2 вогнегасників є зріджений діоксид вуглецю. Вуглекислотні вогнегасники підрозділяються на ручні, пересувні й стаціонарні. Ручні малогабаритні призначені для гасіння загоряння в електроустановках під напругою до 1000В, а також різних речовин і матеріалів, за винятком тих, які можуть горіти без доступу повітря. Пересувні призначені для гасіння пожеж легкозаймистих рідин на площі до 5 м2, електроустановок невеликих розмірів, що перебувають під напругою, двигунів внутрішнього згоряння, а також загорянні й пожеж у тих випадках, коли застосування води не дає позитивного ефекту або небажане (наприклад, у музеях, картинних галереях, архівах і т.п.).
Рідинні вогнегасники (РВ) У якості рідких составів зазвичай застосовують водяні розчини різних хімічних сполук або воду з домішками поверхнево-активних речовин, тобто таких, що перекривають доступ кисню. Вогнегасники із цими складами не одержали широкого поширення, тому що можуть використовуватися тільки в зонах із позитивними температурами. Рідинні вогнегасники (РВ) застосовують головним чином при гасінні пожеж твердих матеріалів органічного походження: деревини, тканини, паперу й ін. У якості засобу в них використовують воду в чистому виді: воду з добавками поверхнево-активних речовин (ПАВ), що підсилюють її здатність; водяні розчини мінеральних солей.
Вогнегасники пінні (ВП) У пінних вогнегасниках застосовують або хімічну піну, отриману з водяних розчинів кислот і лугів, або повітряно-механічну піну, утворену з водяних розчинів потоком робочого газу: повітря, азоту або вуглекислого газу. Вогнегасники хімічні пінні (ВХП) мають широку область застосування, за винятком випадків, коли заряд сприяє розвитку процесу горіння або є провідником електричного струму. Враховуючи наявність у зарядах сірчаної кислоти, необхідно проявляти максимум обережності при роботі з вогнегасником, використовуючи необхідні засоби хімічного захисту.
Вогнегасники повітряно-пінні (ВПП) У якості засобу у вітчизняних ВПП застосовують 6-ти процентний водяний розчин пеноутворювача ПО-1, а в закордонних країнах — водяний розчин «легка вода». Здатність (ефективність) вогнегасників ВВП вище, чим в ОХП, а також вище при однаковій ємності закордонних зразків. Призначені для гасіння повітряно механічною піною середньої кратності пожеж усіх горючих матеріалів, за винятком лужних металів, електроустановок під напругою й речовин, горіння яких відбувається без доступу повітря.
Аерозольні вогнегасники Аерозольні вогнегасники призначені для гасіння загоряння легкозаймистих і горючих рідин, твердих речовин, електроустановок під напругою й різних матеріалів, крім лужних металів.
Пожежні датчики, або як більш коректно – пожежні сповіщателі, при гаданій однаковій функціональності по різному реагують на пожежну ситуацію. Це пов'язане з конструктивними особливостями кожної моделі датчика й дозволяє виконувати свої завдання з різним рівнем якості. У цій статті постараємося описати три основні види датчиків, що використовують різні підходи до рішення завдань по визначенню ступеня пожежної погрози.
Среди защитных механизмов в сетевых конфигурациях на первое место выдвигается криптография, помогающая поддерживать как конфиденциальность, так и целостность. Следствием использования криптографических методов является необходимость реализации механизмов управления ключами. В интерпретациях "Оранжевой книги" впервые систематически рассматривается вопрос обеспечения доступности информации.
Инструкция предусматривает основные требования по организации безопасного проведения огневых работ на предприятии, определяет функциональные обязанности, и ответственность должностных лиц, в части соблюдения правил пожарной безопасности при проведении огневых работ.
«Исполнитель», согласно режиму работы, осуществляет охрану сданных под охрану помещений, материальных ценностей ,от попыток хищения,грабежа, разбойного нападения, умышленного уничтожения и проникновения на охраняемую территорию посторонних лиц.
Вогнегасники, класифікуються по ряду параметрів, а саме: виду засобів, обсягу корпуса, способу подачі складу й виду пускових пристроїв. 
Среди защитных механизмов в сетевых конфигурациях на первое место выдвигается криптография, помогающая поддерживать как конфиденциальность, так и целостность. Следствием использования криптографических методов является необходимость реализации механизмов управления ключами.